Індикатори, які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій серед підлітків

1. Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:

• смерть коханої людини;
• сексуальне або регулярне фізичне насильство;
• грошові борги;
• каяття за скоєне правопорушення;
• загроза тюремного ув’язнення
• загроза фізичної розправи;

• отримання тяжкої інвалідності;
• невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті;
• нервовий розлад;
• шантаж;
• систематичні побиття;
• публічне приниження;
• колективне цькування;
• самотність, туга, втома;
• релігійні мотиви тощо..

2. Поведінкові індикатори суїцидального ризику:

• Втеча з дому, тривале перебування на самоті, безцільне блукання тощо.
• Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість.
• Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів.
• Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю.
• Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами.
• Часте прослуховування жалобної або сумної музики.
• «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей).
• Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка від близьких. Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте  самотравмування.

• Відвідування лікаря без очевидної необхідності.
• Підвищення больового порогу (іноді підлітки хизуються тим, «що їм не боляче»).
• Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності.
• Беземоційне розставання з дорогими речами. Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків.

• Емоційна нечутливість, неемпатійність.

3. Комунікативні індикатори:

• _{Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри.}
• _{Запевнення в безпорадності та залежності від інших.}
• _{Здійснення різного роду ритуалів прощання.}
• _{Повідомлення про конкретний план суїциду.}
• _{Систематичне самозвинувачення.}
• _{Амбівалентна оцінка важливих подій.}
• _{Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори}
• _{Дозвільні установки відносно суїцидальної поведінки.}
• _{Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього.}
• _{Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань.}
• _{Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне.}
• _{«Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду.}

4. Емоційні індикатори:

• Амбівалентність у ставленні до життя. Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай.

• Переживання стану горя.
• Ознаки депресії;
• Провина або відчуття невдачі, поразки.
• Надмірні побоювання або страхи.
• Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності.
• Неуважність або розгубленість.

     У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.